Визначення місця проживання дитини (ст. 161 СК України)

Опубліковано Feb 19, 2014 в Виграні справи, Сімейне право, Статті

В одному з місцевих судів Київської області розглядалася справа за позовом матері малолітнього сина до його батька про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, а також за зустрічним позовом батька дитини з такими самими вимогами.

Не дивлячись на те, що дитина постійно проживала із батьком та з його боку було надано достатньо доказів того, що дитині буде краще проживати із ним, а також місцевою службою у справах дітей було складено висновок про доцільність проживання дитини саме з батьком, суд першої інстанції задовольнив позов матері дитини лише з тих підстав, що дитина не може бути розлучена із матір’ю.

Вказана цивільна справа мною була прийнята у провадження вже на стадії апеляційного оскарження, складено апеляційну скаргу та подано до суду у встановлений законом строк.

Нажаль у першій інстанції не всі докази були надані суду попереднім представником мого довірителя, тому довелось збирати додаткові докази та клопотати перед судом про залучення останніх до матеріалів справи вже на стадії апеляційного провадження, що достатньо складно, оскільки всі докази мають бути залучені саме в суді першої інстанції.

Залучення доказів на стадії апеляційного оскарження потребує обґрунтування підстав неподання останніх у першій інстанції, у зв’язку із чим не всі докази було прийнято судом апеляційної інстанції, але надані документи було оглянуто судом та прийнято до уваги.

Так, серед залучених доказів була психолого-педагогічна характеристика, складена психологом дитячого навчального закладу, який відвідувала дитина, у висновку якої вказано, що за час проживання сина з батьком, він розвивається нормально, крім того проживання з батьком не перешкоджає повноцінному розвитку дитини.

Враховуючи специфіку таких справ при вирішені спорів про визначення місця проживання дитини, порядку участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, суди виходять, в першу чергу, з інтересів дитини. Отже висновок психолога та висновок служби у справах дітей, яка також підтримала вимоги апеляційної скарги, характеристика матері дитини, її незацікавленість у вихованні дитини, зіграли ключову роль у вирішенні справи.

Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу мого клієнта, тобто визначив місце проживання малолітньої дитини разом із батьком.