Цивільна справа про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (виселення), ст.391 ЦК України.

Опубліковано Mar 27, 2014 в Виграні справи, Право власності, Статті

Суть даної цивільної справи полягала у тому, що матір моєї клієнтки (Особа 1) отримала у спадщину за заповітом однокімнатну квартиру від свого померлого батька. Друга дружина померлого (Особа 2) також звернулася до нотаріальної контори, та у зв’язку із пенсійним віком отримала обов’язкову частку у спадщині, яка склала ¼ частки квартири.
Після оформлення спадщини Особа 1 подарувала свою частку квартири своїй донці (Особа 3), а також запропонувала Особі 2 викупити ¼ частку згідно з експертним звітом про оцінку, на що остання погодилась, у зв’яжу із чим надала доручення Особі 1 на укладення договору купівлі-продажу з Особою 3.

Угоду купівлі-продажу було укладено, але після її укладення Особа 2 відмовилась отримувати кошти, а також виселятися, оскільки передумала продавати свою частку та забажала більше грошей.
Мною, як адвокатом було рекомендовано направити Особі 2 кошти від продажу ¼ частки квартири поштовим переказом, для отримання доказів повного розрахунку згідно договору купівлі-продажу, що і було зроблено моєю клієнткою.

Оскільки, навіть після отримання грошей Особа 2 відмовлялась виселятися з квартири, було прийняте рішення звернутися до суду із позовом про виселення останньої. В свою чергу Особа 2 звернулася із зустрічною позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу частини квартири недійсним.

Важливо зазначити, що Особа 2 була зареєстрована (прописана) за іншою адресою, але це не спонукало останню проживати за місцем своє реєстрації.

Мною, як представником Особи 3 (власниці квартири) було обґрунтовано та надано суду всі докази законності купівлі-продажу ¼ частки квартири, а також її об’єктивної вартості, в свою чергу представник Особи 2 зустрічний позов не обґрунтував та не надав суду жодного доказу для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

В результаті розгляду даної цивільної справи судом, основний позов про виселення було задоволено у повному обсязі, а у зустрічному позові відмовлено.
Апеляційна та Касаційна інстанції залиши вказане рішення без змін та оскільки воно набрало законної сили я, як представник звернулася до Державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Особа 2 добровільно виселятися не бажала, тому державним виконавцем було прийняте рішення про примусове виселення. Цей процес достатньо складний та потребує чіткої організації від всіх учасників виконавчого провадження згідно закону, що і було забезпечено.

Рішення суду було виконане, справу завершено, будь-яких скарг зі сторони боржника не надходило.